Важливо у пізнанні Божої волі, — це любов до ближнього, а особливо до ворогів. Основою кожного нашого прагнення має бути любов до ближніх, до Церкви, до цілого людства. Те прагнення, яке не веде до любови ближнього, не може бути добре. Для прикладу: хтось дуже «побожний», але не має часу на друзів, рідних і чоловіка/жінки. А добро не може бути лише для Бога, це має бути добрим і для ближнього.
У духовному житті важлива єдність цих двох заповідей: любов до Бога і до ближнього. Ніколи не може бути протиставлення любови до Бога і любови до ближнього. Господь поєднує ці дві заповіді, коли каже, що немає «іншої, більшої від цих, заповіді» (Мр. 12, 31). Бог із цих двох заповідей робить одну, бо ж любов є одна. Не може бути хтось добрим братом, але недобрим чоловіком, доброю мамою, а недоброю сестрою. Любов одна, вона є або, або її нема. Ніяке добре прагнення не може досягатись кривдою людською, бо ж не можна робити добро, коли комусь це приносить страждання.
